Творчий вечір Г.Горового "Благословенний дощем"

«Благословенний дощем…»

(творчий вечір Геннадія Горового)

На початку березня випускник Університету «Україна», магістр журналістики Геннадій Горовий запросив на свій перший творчий вечір з нагоди першого ювілею – 10-річчя творчої діяльності. У складі делегації Університету «Україна» юного творця вітали його викладачі: заслужені журналісти України Віталій Карпенко, Василь Губарець, Жанна Запорожченко. Захід відбувся за сприяння та підтримки міськради м. Обухова, заступника міського голови Валентини Шимоненко та секретаря міської ради Тамари Макаренко.

Юний ювіляр, якому нещодавно виповнилося 30 років, є унікальним автором: за десять років творчості в царині красного письменства він здобув вищу освіту, став членом Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, видав низку поетичних збірок, у тому числі й для дітей: «Від літечка до літечка», «Крапки не ставлю», «Треба ж так», «Страви з філософського каміння»; у рамках творчого вечора презентував першу збірочку прозових творів – повість для дітей середнього і старшого шкільного віку «Дзел-ле-енннь-світ».

Свято весни та поезії в Центрі культури та дозвілля м. Обухова на Київщині відбулося в особливо камерній та щирій обстановці, тому що всі присутні шанувальники поетичного дару Геннадія з глибокою пошаною і вдячністю вітали і його батьків − Олену Гаврилівну та Володимира Петровича Горових, які не просто відповідально поставилися до буття у світі сина, який утратив зір, а й доклали неймовірних зусиль до його розвитку та популяризації його творчості.
Саме ці чинники – талант Геннадія та батьківське подвижництво його родини – й обумовило насиченість свята теплом і любов’ю. У морі квітів, поезії, музики, щирих почуттів купалися всі

А гостей зібралася повна зала: юні вихованці дитячих навчально-виховних комплексів м. Обухова «Веселка», «Світлячок», «Катруся», «Рушничок»; сш № 5, гімназії, недільної школи («Край») тощо.
Свято-Михайлівської церкви, школи мистецтв м. Обухова; Київської школи-інтернату для слабозорих дітей №11, Київської гімназії №191 ім. П.Г. Тичини; представники творчих об’єднань (Національної спілки письменників України, Київської обласної організації НСПУ, ТОВ «Клуб Поезії» «Радосинь» НСПУ, літературного братства м. Обухова ім. А. Малишка), видавництв («Задруга», «Буква») і журналів («Пізнайко»); керівники соціальних служб (Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації) і громадських організацій

Усі гості читали вірші юного ювіляра, прозора щирість поезії Геннадія Горового розтопила серця і дітей, і старших людей, і чиновників, і фахових митців слова.

Творчий доробок Геннадія Горового – це насамперед поезія. Дитячі вірші – ювелірно-прості, але надзвичайно сонячні, добрі. Вони дарують дітям азбуку життя, пояснюють найпростіші речі. Але з такою лагідністю та добром, легкою усмішкою, що та дитина, котра вивчає навколишній світ за віршами Геннадія, обов’язково зростатиме доброзичливою та світлою:

На галявці весняній

Виросла суничка:

Біла хусточка на ній,

Зелена спідничка.

− Яка гарна в нас сестричка! –

Трави шепотіли.

Засоромилась суничка

І почервоніла.

У передмові до збірки «дорослих віршів» «Страви з філософського каміння» Геннадій Горовий пише: «В палатах роздумів, поміж невидимої тиші я на обід припрошую стихії – Повітря, Воду, Землю і Вогонь. А страви будуть з філософського каміння. І, може статися, разом ми знайдем відповідь на вічні запитання»… Треба зазначити, що Геннадій торкається справді вічних питань буття людини у світі: суперечливої гармонії Всесвіту («Півнеба – в сонячному сяйві, півнеба – в хмарах грозових. І сонця промені не зайві, і дощ потрібен для живих»); родинного щастя («Сім’я – горіх у шкаралупі: міцні дві половинки – вкупі»); гіркоти неприкаянности («Життя під чужим дахом – миша під віником»); високих мрій («Хотів би килим виткати зі слів, щоб милувались ним віками люди»)… Важливі істини, осягнуті молодим поетом, автор утілює в афористичні римовані висловлювання або у класичну музикальну силабо-тонічну форму, і ці маленькі джерела мудрості так само насичені теплом і привітністю, як і дитячі вірші, навіть коли йдеться про сумне: «…Дріма під ковдрою із снігової вовни старенька хата, пригорнувшись до землі».

Іноді в окремих рядках відчуваєш упливи класиків української поезії. Наприклад, «Диптих» Геннадія Горового «Сонце надії згаса. Ніч поспіша. Імла. І переможний місяця регіт холодносрібний луна…» нагадує символістські «Пастелі» Павла Тичини. Але хто сказав, що «сонячні кларнети» Павла Григоровича – то погана школа?..

Окрім прагнення високого рівня фаховості варто зазначити, що Геннадій Горовий не продукує гірко-тужливих тем, не скаржиться на складнощі життя, уникає теми фізичної неповносправності людини. Навпаки, переконливо пише про те, що духовна людина, яка примножує добро і красу на землі, і є найбільш повноцінною істотою.

У повісті «Дзел-ле-енннь-світ» Геннадій Горовий торкається теми шкільної юності як часу, коли формується основа характеру людини, її життєві цінності. Відзначає важливість фаховості та щирості у спілкуванні учителя. Змальовує новітні обставини шкільного життя (комп’ютер, журнальні конкурси краси для школярок, «Play boy» під партою), та ті самі проблеми: перше кохання, справжня дружба, поняття гідності. І образи хлопців-школярів, і динамічно закручені сюжети їхніх пригод, і легкий присмак ностальгії та гумору щодо шкільних пристрастей приваблює читачів. Але найбільше впадає в око намагання автора переповісти пригоди старшокласників короткими ємними фразами у невеликих за обсягом розділах повісті: життя нині динамічне, великі за обсягом тексти читають лише фахівці. А ще приваблює джерельна українська мова повістування, присмачена колоритною українською лексикою: каверза, стовбичити, петрати, плентатися, скопом, капостити, жужмити, чимчикувати.

Колишній класний керівник Валентина Новотова (школа-інтернат №11, м. Київ) приїхала до свого учня разом із групою дітей, поетів-початківців, якими опікується Геннадій. Школярі читали вірші Геннадія, а Валентина Петрівна, щаслива талантом свого колишнього учня, додала: «Діамантовими сльозинками щастя розцвіло у твоїх віршах добро. Нехай бажання примножувати світло й красу на землі буде в тобі невичерпним!»

Віталій Карпенко, завідувач кафедри журналістики Університету «Україна»: «Геннадій Горовий був студентом Університету «Україна», 2007 року він успішно захистив дипломну роботу й отримав диплом із відзнакою магістра журналістики. Звісно, наш університет, де створюються умови для навчання і студентам із особливими потребами (обдарованим, сиротам, інвалідам), пишається талантом і першими здобутками свого випускника. Ми вітаємо нині Геннадія і від імені Президента Університету «Україна» Петра Таланчука, і від імені директора Інституту філології та масових комунікацій Наталії Барни.

Особливі слова привітання хочеться сказати мамі поета, Олені Гаврилівні, котра всі роки навчання опікувалася сином.

І в бібліотеку, і на пари, і на сесію, і на консультацію вона йшла разом із сином. А потім дарувала нам, його викладачам, збірочки його віршів. Ніколи ніяких претензій чи істерик: тільки постійну напружену працю і доброзичливість бачили ми в цих людях. І таке золоте мамине серце зобов’язувало і нас, викладачів, бути надзвичайно відповідальними.

Нині в нашому університеті, який розбудував безбар’єрний навчальний простір у трьох нових корпусах по вул. Львівській, 23 у Києві, облаштовується музей університету. На одній із його експозицій ми хочемо ушанувати подвиг матері, яка опікується талановитою неповносправною дитиною. Бо саме ці жінки, такі родини демонструють найліпші батьківські якості, відповідальність перед дитиною.

Ми б просили Геннадія написати про свою маму для нашого університетського музею…»

Юрій Мушкетик, письменник, член НСПУ: «Найприємнішим у творчому доробку Геннадія є його світле прагнення нести добро людям і розвивати українську літературу. Він – поет класичного типу: послуговується чистою гарною українською мовою, дбає про довершеність форми вірша, доносить справжні цінності до юних і старших читачів. У наш час політиканства, прагматизму, відсутності чітких моральних орієнтирів Геннадій робить велику справу: служить Поезії, Красі, Добру».

Леонід Мартинюк, начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації: «Я нині маю передати вітання Геннадію від губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка, який приділяє велику увагу в своїй діяльності обдарованій молоді.

Ми добре знаємо творчість Геннадія Горового, і в деяких проектах співпрацюємо з ним. Нині, у березні, Геннадій має підготувати й захистити проект інтернет-радіо для осіб із особливими потребами. Ви знаєте, попри всю зайнятість, я радий з того, що побував на сьогоднішньому святі. Я сьогодні багато знайшов: оці діточки з дитячих садочків Обухова так виразно й захоплено читали вірші Геннадія, крізь їхнє виконання проступила така чистота і світло. Це так очищує душу. Я щиро вдячний і автору, і діткам за отакий свіжий подих весни в поетичній формі!..»

Людмила Ходос, голова Всеукраїнського громадського об'єднання «Край», заслужений юрист України: «По роду своєї діяльності я стикаюся з багатьма обдарованими людьми України. Геннадія Горового як поета шаную за те, що навіть із його дитячих віршів можу черпнути мудрости. Хочу подякувати йому за те, що він несе в українське суспільство патріотичні мотиви та обстоює канони класичної української літератури. Бажаю творчої наснаги, бажаю не зупинятися, і хочу, вшановуючи талант Геннадія, низько вклонитися і цій українській родині, і цій сильній людині. А ще хочу шановному автору та всім присутнім прочитати вірш Геннадія Горового «Пошук», у якому йдеться про те, що кожна людина сама обирає шлях у житті між пітьмою та світлом:


Пітьма і світло, я – між ними.

Вони близькі, та є чужими.

Мов у бджолиному рою,

Шукаю істину свою.

Заполонили мені серце

То день, то ніч – як мед із перцем.

А поміж ними я стою,

Шукаю істину свою.

І сум, і радість завжди поруч:

Ліворуч хтось, а хтось праворуч.

На перехресті я стою,

Шукаю істину свою…




(Ведучі: Василь Трубай, член НСПУ, голова літературного братства м. Обухова ім. А. Малишка; Олена Артюшенко, головний редактор газети «Обухівські вісті»).